Франко Петро Іванович

Создайте подзаголовок поста: одно-два предложения, которые кратко передают содержание поста и побуждают продолжить чтение.

Петро́ Іва́нович Франко́ (21 червня 1890, Нагуєвичі, біля Дрогобича — після 6 липня 1941) — український педагог, письменник, науковець-хімік. Учасник національно-визвольних змагань 1914—1920 (зокрема, військовий льотчик УГА). Співзасновник Пласту. Член Наукового Товариства ім. Шевченка. Депутат Верховної Ради 1-го скликання (з 1940 року). Син Івана Франка.

Життєпис

Закінчив Львівську політехніку. У 1911—1914 був учителем фізичного виховання у філії української Академічної гімназії у Львові.

Восени 1911 організовував у своїй гімназії пластові гуртки та проводив з ними спортивно-військові заняття. У 1913 видав книжечку «Пластові ігри та забави».

У 1922 році прибув до Відня, де займався видавничою діяльністю.

У 1922—1930 роках — професор української гімназії в Коломиї.

У 1931—1936 — працював старшим науковим співробітником у науково-дослідному Інституті прикладної хімії в Харкові. Автор 36 зареєстрованих винаходів, переважно з галузі перероблення молока.

Під час приєднання Західної України до УРСР був обраний у жовтні 1939 депутатом Народних Зборів в Західній Україні.

У 1939—1941 роках працював деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові. У 1940 році обраний депутатом до Верховної Рвди УРСР.

1936—1939 — учителював у гімназіях Львова та Яворова. У 1937 видав працю «Іван Франко зблизька».